Класифікація стилів фламенко

Класифікувати форми фламенко можна по-різному. Будь-який спосіб класифікації підкреслює одні ознаки і приховує інші: все залежить від того, яку проблему піднімає дослідник. Саме тому існує багато варіантів класифікації форм фламенко.
Самі артисти не обтяжують себе схоластичними питаннями, оскільки, як уже говорилося, тонкості мистецтва фламенко в них у крові.
Групи форм фламенко і їхні історичні взаємозв'язки (genero flamenco) для наочності часто представляють у вигляді генеалогічного дерева (arbol flamenco). Головною особливістю всіх без винятку „дерев” є наявність у будь-якої форми фламенко тільки однієї „батьківської” форми, і небагатьох „дітей”. Але те, що справедливо для людей – наявність строго певної кількості батьків (двоє), не дуже підходить для музичного фольклору. Наприклад, розглянемо три форми фламенко – танго, тангільйо й сапатеадо. Якщо розглядати тільки ті музичні елементи, які є загальними в цих трьох форм – метричні особливості, одержимо лінійну схему споріднення: танго -> тангільйо -> сапатеадо. Але якщо, наприклад, для тангільо як джерела врахувати й інші пісенно-танцювальні форми Іспанії (хота та інші), то з”являться бічні й перехресні зв”язки, й картина стане досить заплутаною. Крім того, варто пам”ятати, що будь-яка форма фламенко з”явилася не відразу, а потім не мінялася. Для початкового ознайомлення з генезисом музики фламенко можна допустити відкидання родинних зв”язків форм фламенко з іншими пісенно-танцювальними формами, але завжди треба пам'ятати, що це значне спрощення справжнього стану справ.
У найбільш серйозній, хоча й давній, теоретичній роботі „Теорія канте хондо”, Іполіто Россі, випущеній у 1966 році, що не втратила своєї актуальності, і в наш час, наведено кілька типів класифікації (до речі, автор не використав жодного генеалогічного дерева). До теперішнього часу принципи класифікації вокалу й гітарної партії, запропоновані Іполіто Россі, загальновизнані й залишилися практично без змін.

Copyright 2007 by root@primavera.in.ua