Історія фламенко (сторінка 3)
- прийняття іспанською церквою греко-візантійського співу (ІІ – ХІ ст., до введення римської літургії в її чистому вигляді);
- арабське нашестя;
- іміграція в 1447 році в Іспанію великої кількості циган.
Від греко-візантійської літургії фламенко отримало типові звукоряди та мелодичні звороти, а виконавська практика циган надала канте хондо остаточного художнього вигляду. Недарма сигірія досі називається циганською, в її текстах зустрічається масса циганських слів. Цигани, дійшовши до Андалузії, об'єднали найдавніші елементи місцевих пісень з тою давньою першоосновою, яку принесли вони самі та надали остаточну форму тому жанру, який тепер називається канте хондо. До останньої чверті ХІХ ст. всі відомі кантаори були виключно цигани: Ель Фільйо з міста Пуерто-Реал, Сьєго де ла Пенья з міста Аркос-де-ла-Фронтера, Ель Планета, Курро Дурсе, та Енріке ель Мельісо з міста Кадіс, Мануель Каганчо та Хуан ель Пелао з Тріани (квартал міста Севілья), Локо Матео, Пако ла Лус, Курро Фріхонес та Мануель Моліна з міста Херес-де-ла-Фронтера. Якщо говорити про історичні передумови розвитку репертуару фламенко, то варто відзначити, що репертуар виконавців спочатку був досить обмежений. Кантаори першої половини ХІХ ст. переважно виконували тона, сигірії та солеа. А в другій половині ХХ ст. фламенко включає вже не менше 50 різноманітних пісенних жанрів (більшість яких одночасно є танцями), причому деякі з них нараховують до 30, 40 і навіть до 50 окремих різновидів Початок масового випуску музикознавських робіт пов'язують з організацією кафедри фламенкології у 1958 році в м. Херес-де-ла-Фронтера. Наукова дисципліна фламенкологія та відповідна суспільна структура стали з успіхом розвиватися. Результатом 50-ти років роботи кафедри стали збір, каталогізація, випуск записів видатних виконавців та перевидання майже всіх фонограм першої половини ХХ-го століття.
